• Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк

    Охтирський район

  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк
  • Гетьманський національний природний парк
    Гетьманський національний природний парк

Скачати матеріали

 

pdf icon

Презентація парку

Розмір 31,8 Мб

pdf icon

Карта територій

Розмір 11,9 Мб

Ласкаво просимо до Гетьманського парку

       Загальна інформація

 Логотип ГНПП

   Історія створення: Гетьманський національний природний парк (Гетьманський НПП) створений 27 квітня 2009 року згідно Указу Президента України № 273/2009, з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Робота над створенням парку тривала близько 10 років. 

   Підпорядкування: Гетьманський НПП є державним об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, належить до державної власності і підпорядкований Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України. 

   Адміністративно-територіальне розташування: Гетьманський НПП знаходиться в південно-східній частині Сумської області на території Охтирського району. Парк створений в долині річки Ворскла. Починається він на кордоні з Російською Федерацією і за течією Ворскли простягається до межі з Полтавською областю, закінчується нижче села Куземин. До парку віднесені ділянки заплави, сама річка, місцями надзаплавні тераси та правий корінний берег ріки. Загальна протяжність Ворскли в межах Сумської області 122 км, відповідно, такою є й протяжність Парку. Географічні координати центроїду № 1 село Климентове: В (північна широта) 50°23'10''; L (східна довгота) 34°55'34''. 

  Площа: Загальна площа території Гетьманського НПП становить 23360,1 гектара, в тому числі 11673,2 гектара земель, що надаються у постійне користування.

Схема Гетьманського НПП

   Унікальність Гетьманського НПП полягає у тому, що тут збережено різноманітні типові ландшафти Лівобережного лісостепу - від низинних заплав, сфангових боліт до реліктових корінних лісів. Природні комплекси Парку були і раніше досить вагомо представлені в природно-заповідному фонді України. Так в межі парку увійшли гідрологічні заказники загальнодержавного значення «Хухрянський» (рік оголошення-1980), «Бакирівський» (рік оголошення-1977), «Климентівський» (рік оголошення-1998) загальною площею близько 9,5 тис.га та місцевого значення «Ямний», розташованих в заплаві річки Ворскла. Вона є однією з найчистіших і найкрасивіших річок України. Також до складу Парку увійшли 6 заповідних урочищ (найбільше - «Литовський бір», безпосередньо прилягає до русла річки Ворскла. Це унікальний реліктовий сосновий бір, тут зустрічаються дерева, вік яких нараховує понад 200 років.) та 2 пам’ятки природи місцевого значення.   

   Природні особливості: Територія Гетьманського НПП - це насамперед чарівна і тихоплинна річка Ворскла та її заплава, незаймані болота та луки, соснові та дубові ліси. Ворскла - одна з найбільших лівих приток Дніпра (тепер впадає в Дніпродзержинське водосховище) - бере свій початок поблизу с. Покровка, Івнянського району Бєлгородської області Російської Федерації. Загальна довжина річки 464 км. Загальний напрямок долини Ворскли – з північного сходу на південний захід, але на шляху вона значно відхиляється від вказаного напрямку. Русло Ворскли у верхній та середній течії дуже звивисте, шириною 12‒50 м, а в нижній - випрямляється, і ширина його сягає 100-150 м. Середня глибина - 2-4 м (максимальна – 10-12 м), однак у верхній та середній течії часто зустрічаються мілководні ділянки. Дно піщане, у розлиттях - мулисте. Через малий перепад висот швидкість течії не перевищує 0,1 м/с, лише на перекатах вона зростає до 1,5 м/с. Права сторона ріки являє собою високе хвилясте плато, розчленоване сіткою глибоких балок, ярів та річкових долин. Поступово, з віддаленням від ріки з півдня на північ територія підвищується, досягаючи максимальної відмітки 215 м над рівнем моря. З лівої сторони річки Ворскла, територія має доволі спокійний і рівнинний характер. Понад 50% площі Парку займають землі, вкриті лісовою рослинністю, більше 20% – луки, 22% – болота, менше 5% – водойми. Клімат регіону помірно-континентальний. Незважаючи на високий ступінь антропогенного впливу, в басейні річки Ворскла збереглось різноманіття мальовничих ландшафтів лівобережного лісостепу - від низинних заплав, сфангових боліт до реліктових корінних лісів що характеризуються багатим ресурсним потенціалом, генофондом рослинного і тваринного світу, пам'ятками історії та культури, які потребують нагальної охорони та екологічно обґрунтованого невиснажливого використання. 

   Рослинний і тваринний світ Гетьманського НПП є досить різноманітним і налічує понад 1013 видів рослин та 2580 видів тварин, серед яких багато, занесені до Червоної книги України (журавель сірий (є символом Парку) (Grus grus), видра річкова (Lutra lutra), горностай (Мustela erminea), мінога українська (Eudontomyzon mariae), джміль моховий (Bombus muscorum), жук-олень (Lucanus cervus cervus), махаон (Papilio machaon), косарики тонкі (Gladiolus tenuis), любка дволиста (Platanthera/Orchis bifolia), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis) та інші). Природна рослинність Гетьманського НПП представлена 5 типами: лісова, чагарникова, лучна, болотна та водна. Однією з основних причин фауністичного багатства є фізико-географічне розташування Парку, його велика площа та різноманітність біотопів, перш за все лучних, водно-болотних і лісових. Загалом для фауни характерне домінування лісостепових видів. Окрім них тут мешкають окремі тайгові види, зустрічаються форми південного походження та західноєвропейських видів. Тваринний світ Гетьманського НПП досить різноманітний, що обумовлено різними природно-територіальними комплексами. Аналіз його фауни показав, що вона відрізняється значним видовим різноманіттям, наявністю реліктових, рідкісних та зникаючих видів. В лісах водяться лось, кабан, козуля, борсук, вовк, лисиця та інші. Птахи представлені такими видами як солов'ї, зорянки, дятли, зозулі, сови, іволги, яструби та інші.     

   Робота Гетьманського НПП організована по трьох природоохоронних науково-дослідних відділеннях(ПНДВ) - ВеликописарівськомуТростянецькому та Охтирському до меж яких ввійшли території Парку відповіднихадміністративно-територіальних районів та побудована за трьома основними напрямками:

  1.    1.Охорона, використання та відтворення природних екосистем.

Покладається на службу державної охорони природно-заповідного фонду України. Яка забезпечує диференційований режим щодо охорони, відтворення та використання природних ресурсів згідно з функціональним зонуванням та урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, на території Парку.

  1.    2.Науково-дослідна робота.
  2. Спрямована на вивчення природних комплексів, процесів, забезпечення постійного спостереження за їхніми змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і невиснажливого використання природних ресурсів та особливо цінних об'єктів. 
  1.    3.Еколого-освітня та рекреаційна діяльність.

Парк є центром організації екологічної освіти, виховання екологічної культури населення та відвідувачів, організованого туризму, відпочинку, оздоровлення та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах.    

   Чому «Гетьманський»? Назва парку пов’язана зі славними козацькими традиціями Сумщини. Гетьманщина (офіційна назва: Військо Запорозьке) — українська держава на території центральної і північно-східної України, яка утворилася внаслідок Зборівського договору 1649 року. Після проголошення Глухова столицею Гетьманщини правили тут чотири гетьмани (Данило Апостол, Іван Скоропадський, Кирило Розумовський та Павло Полуботок). На території Сумщини знаходились центральні державні установи Гетьманщини, а також гетьманські маєтки. При розгляді історичних фактів помітна роль Сумщини, її непересічне і неординарне значення не тільки в українській історії 18 століття, а й для подальшого розвитку процесу національного відродження нашої держави.   

   Як дістатись: Географічний центроїд Парку (село Климентове, Охтирського району) перетинає автошлях Н-12 (Суми - Полтава), в містах Охтирка, Тростянець та смт. Велика Писарівка є автобусні станції, а також в місті Тростянець розташована залізнична станція «Смородине».

 

Новини

Поговоримо про актуальні проблеми: як захистити річки, води і життя

   Річка Ворскла відноситься до найбільших і найчистіших річок Сумщини. З нею повʼязане життя густо населеного краю, сільськогосподарське і промислове виробництво, лісове господарство, в решті-решт життя природи. Однак нинішній стан Ворскли викликає глибоке занепокоєння, адже посилюються негативні тенденції в її існуванні. Зокрема, зменшується водність річки, швидкість течії, вона заростає, замулюється, знижується рівень води у водотоці. Все частіше звучать запитання: що робиться з річкою, вона хворіє, чи, може, вмирає, і в чому тут причина?

   Ось про це й поговоримо.

   Для розуміння однієї з головних причин погіршення стану, обміління річок згадаємо відомий вислів видатного вченого О.І. Воєйкова: «Ріки – продукт клімату». В звʼязку з цим не слід забувати про кліматичні зміни, які відбуваються на планеті. Останнім часом все частіше ми чуємо про глобальне потепління клімату. Так, за останні 100 років на території України середньорічна температура повітря підвищилася на 0,7-0,9 ºС, а в холодну пору року навіть на 2 ºС. Це в свою чергу призвело до зменшення кількості атмосферних опадів, зниження висоти снігового покриву, а відповідно зменшення запасів грунтової вологи, наповнення річок, зміни внутрішньорічного розподілу стоку: максимальні витрати весняного водопілля зменшуються, водночас збільшуються витрати зимової та літньої межені тощо. Через падіння рівня грунтових вод, маємо проблеми із зникненням води в криницях, пересиханням грунтів на полях і багато інших негараздів.

   Також слід згадати, що річкова система нашого краю не така вже й молода. За даними геологічної науки, вона почала формуватися по завершенню палеогенового періоду (близько 30 млн років назад), коли останнє море покинуло Дніпровсько-Донецьку западину і прилеглі до неї райони. За свою довготривалу історію річки пройшли декілька стадій свого еволюційного розвитку, повязаних з періодичними тектонічними рухами земної кори – свою молодість (це коли річка врізається в земну твердь), зрілість (за рахунок бічної ерозії річка змінює своє русло, петляє по заплаві, відповідно розширюється річкова долина, формуються тераси, відшнуровуються стариці, затони і рукави), а тепер і старість. На стадії старості річка уповільнюється, у руслі накопичуються наноси, воно заростає буйною водною рослинністю, заплава заболочується. Кому довелося подорожувати на човнах по Ворсклі, той знає, як важко пробитися вперед у таких місцях, де неможливо зрозуміти, чи то річка зі спрямованим уперед водним потоком, чи сліпе русло, що поступово перетворюється в болото. Тобто те, що наразі відбувається з нашими річками, це в значній мірі природний процес.

   Водночас цей процес значно підсилюється господарською діяльністю людини.

−         Людина регулює водний стік за рахунок низки ставків та водосховищ, з якими в свою чергу пов’язана ціла низка негативних явищ: уповільнення водообміну, додаткові втрати води за рахунок випаровування, що є додатковою причиною зменшення стоку річок, акумуляція наносів у руслі вище гребель і руйнування природного водного режиму річки нижче гребель. А також зниження самоочисної здатності, зниження якості води, втрата нерестилищ і порушення умов існування риби та інших водних організмів, затоплення і підтоплення навколишніх територій і, як результат, замулення дна, заростання русла, евтрофікація водойми (цвітіння води). Природна евтрофікація водойм відбувається тисячі років, але антропогенна здатна перетворити річку на болото за якісь десятиліття.

−         Щосекунди річкова система Сумщини в південних районах збирає із кожного квадратного метра площі свого басейну до 2 літрів води (це так званий модуль стоку). Цей показник найбільший в лісових місцевостях. Тобто ліси сприяють накоприченню води, переведенню поверхневого стоку в підземний, що й живить річку у всі пори року. Давно вже зрозуміло, що вирубування лісів на водозборі веде до зменшення живлення річки.

−         Людина для своїх господарських потреб почала осушувати болота, проводити осушувальну меліорацію. Може це добре? Ні, це не так. Болото весною у водопілля як губка акумулює вологу, а в літню межень (найнижчий рівень води) живить річку. Отже, осушення боліт негативно впливає на наповнення й здоровʼя річки. Нині у світі переважає тенденція до збереження водно-болотних угідь (із прийняттям у 1971 р. Рамсарської Конвенції), їх покликано охороняти, а не осушувати.

−         Жадібні люди розорюють заплави річок, чим сприяють підвищенню еродованості території, знищують водоохоронну зону та прибережні захисні лісосмуги, що категорично забороняється. Адже це призводить до потрапляння до річки великої кількості твердого стоку, а разом із ним біогенних речовин, наприклад, нітратів і нітритів, які вносяться на поля у вигляді добрив, що багатократно підсилює цвітіння води. Згідно ст. 87 Водного кодексу України мінімальна ширина водоохоронних зон (природоохоронних територій, де регламентується господарська діяльність) має становити: для малої річки – 250 м, для середньої річки – не менше 500 м з обох боків. Визначена законом ширина земельних ділянок у межах водоохоронних зон, що сприяють збереженню річок, виконують роль природного біофільтра (тобто стають останньою перешкодою для площинного змиву, затримують значну частку полютантів) для малих річок становить 25 м, для середніх річок – 50 м з обох боків.

−         Надлишок органіки, що потрапляє у річки разом зі змитими з полів мінеральними добривами і грунтами, не встигає розкластися і, осідаючи на дно, утворює мул. За рахунок цього посилюються процеси заростання водойми рослинністю. До речі, поява у руслі річки латаття сніжно-білого (Nymphaea candida) – типового індикатора прісноводних непроточних і малопроточних водойм з мулисто-торфʼянистими донними відкладами, свідчить про перетворення ділянки на забруднене й заболочене руслове водосховище. А ми зустрічаємо цю рослину в багатьох місцях Ворскли та її приток (річки Охтирка, Боромля та інші).

−         Звичайно, слід згадати й про саме водокористування, тобто водоспоживання і водовідведення, тобто скидання «відпрацьованих» вод, що напряму впливає на якість води. У цьому відношенні річка Ворскла, з першого погляду, має найкраще становище у порівнянні з іншими річками регіону. Водозабір з неї незначний, прямого водовідведення немає. Але водовідведення міських каналізаційних і промислових стоків є, наприклад, у річку Охтирка, а вже з неї забруднюючі речовини потрапляють до головної водної артерії – Ворскли.

   Оцінка якості річкової води за комплексним показником – індексом забрудненості води – показала, що р. Ворскла у всіх пунктах спостережень відповідає ІІ класу якості води з характеристикою – «чиста». Для малих річок – приток Ворскли ситуація гірша: р. Ворсклиця та р. Боромля – ІІІ клас якості води – «помірно забруднена». Найгірша якість води у річках Охтирка (нижче м. Охтирка) та Кринична (с. Гай-Мошенка) – ІV клас – «забруднена», що повязано з високими показниками азоту амонійного і нітритного та БСК5, а також низькі значення розчинного кисню. Загалом же р. Ворскла потрапляє до категорії відносно чистих річок Сумщини.

   А як же самоочисна здатність річки? Дійсно, річки мають природний потенціал самоочищення, який в свою чергу залежить від багатьох гідрологічних характеристик. Зокрема, на процеси самоочищення впливає температура, швидкість водообміну, вміст кисню у воді, різноманітні водні організми тощо. Система самоочищення ефективно «працює» за нормальних умов. Але коли до річки потрапляє надмірна кількість забруднюючих органічних і неорганічних речовин, тоді концентрація кисню різко знижується і виникає явище задухи. Сама річка Ворскла характеризується досить високим потенціалом самоочищення, але малі річки, її притоки – дуже низьким. У звʼязку з цим басейн р. Ворскла, тобто головна річка з її притоками, характеризується рівнем стійкості «нижче середнього». Можна сказати, що річка зможе сама очиститися, якщо ми їй не буде заважати.

   Отже, нинішній хворобливий стан наших річок складався поступово протягом багатьох десятиліть і має системний характер. Про причини ми вже говорили: зарегулюваність не лише головної річки, але й приток, знищення лісів на площі водозбору, надмірна осушувальна меліорація, розорювання заплав і водоохоронних зон, знищення прибережних захисних смуг, інтенсивне сільське господарство, що місцями призвело до обезлуження, пряме забруднення річки тощо.

   Що ж треба робити, як виправити негативну ситуацію, що склалася на наших річках? А відповідь проста: слід виявляти і ліквідовувати причини, а не боротися з наслідками. Не поглиблювати русло чи чистити річку, бо замулена і заросла, як дехто пропонує, а виявити причину, чому заросла? А тому що розорані береги. Розорані береги, знищені прибережні захисні смуги – це причина, а заросле русло – це вже наслідок! І так по кожному вище зазначеному пункту. І тільки так можна захистити річки, води і життя.

Саме від нас залежить наше майбутнє!

    Традиційно Україна, як і увесь світ, 5 червня відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища (World Environment Day). Основна його мета – підвищити обізнаність щодо охорони нашої природи та розглянути різні екологічні проблеми, які зростають з кожним днем.

    Всесвітній день охорони навколишнього середовища – це зазвичай «народна подія», яку супроводжують різні флешмоби: вуличні мітинги, паради велосипедистів, «зелені» концерти, конкурси творів у школах, висадження дерев, кампанії з регенерації відходів, прибирання території та інші заходи. За ці роки тисячі людей з різних країн взяли участь у спеціальних заходах щодо захисту навколишнього середовища. І сьогодні цей День дає можливість кожному з нас прийняти на себе відповідальність за турботу про нашу планету.

    Давайте згадаємо, що ми всі живемо на одній планеті і, забруднюючи природу, ми шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Тому з такої прекрасної нагоди зробімо хоча б один крок на покращення стану довкілля. Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття у своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми зробимо навколишнє середовище кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону та збереження природних скарбів.

Повідомлення СДО Гетьманського НПП за травень 2021р.

   За травень місяць службою Державної охорони Гетьманського національного природного парку було складено 8 протоколів про адміністративні правопорушення вимог природоохоронного законодавства:

- порушення правил рибальства – 1 протокол;

- засмічення території – 5 протоколів;

- розведення багаття – 1 протокол;

- пересування на плавзасобах під час нерестового періоду – 1 протокол.

   Всього з початку 2021 року складено протоколів про адміністративні правопорушення вимог природоохоронного законодавства – 37.

  За травень місяць службою Державної охорони Гетьманського національного природного парку було складено 6 актів про виявлення правопорушень вимог природоохоронного законодавства:

- грубе порушення правил рибальства – 5 актів;

- знищення маркувального знаку – 1 акт;

- вилучено знарядь незаконного добування водних живих ресурсів

( сітка – 19 шт., ятір – 3 шт., екран – 3 шт.).

   Всього з початку 2021 року складено актів про виявлення правопорушень вимог природоохоронного законодавства – 16.