Не я б’ю...
Не я б’ю - верба б’є, Якая? – Святая.
За тиждень - Великдень …
Ці слова відомі багатьом, і ми, як оберіг, передаємо наступним поколінням знання про священне дерево для українців.
Ще в сиву давнину люди любили і шанували вербу за її красу. Українські поети та письменники оспівують вербу у своїх віршах, піснях. Народ складає прислів’я, в яких розповідає про користь для людини . Ще здавна верба вказувала людям, де можна знайти воду. На мотузок прив’язували вербичку – вона поверталася в сторону води і там люди копали криницю. Колодязі, як правило копають біля верби, а якщо її там немає, то садять, бо верба очищає воду. А ще колись люди робили відра з верби, або клали у відро вербову дощечку. І вода тоді чиста і смачна. Верба лікує простуду, знімає температуру, загоює рани, опіки, зупиняє кров з носа. У вербну неділю люди освячують вербу в церкві. В цей день квіти-сережки варили, їли з кашою, а молодими гілочками вітали один одного, постукуючи по різних частинах тіла і бажали один одному здоров’я.
Ложки з вербової деревини гнучкі та легкі. Цікаво, що в Запорізькій Січі вони були своєрідною посвідкою. Козак, який не мав вербової ложки вважався ворогом.
Давним-давно народились в Україні вербові промисли. Верба гнучка і з неї виготовляли полоззя до санок, дуги для упріжі коня, човни-довбанки, музичні інструменти – кобзи, бандури. Для плетіння, споконвіку відомо, нема кращого матеріалу, як вербові гілочки. З них плетуть кошики, абажури, огорожі, рибальські снасті, меблі, сувеніри.
У світі понад 20 видів верби: плакуча, звичайна, полярна, срібляста.
Вербовий цвіт до вподоби бджолам, він очищує повітря, верба дає прохолоду, ховає від дощу. З верби виготовляють папір. У вуликах, зроблених з верби, бджоли менше хворіють, будинки з верби дуже теплі.
Верба живе 20 років, а для виробів її потрібно дуже багато. Тому у деяких лісництвах вирощують цілі плантації верби, доглядають, поливають, як інші рослини. Верба потрібна для життя людей так само, як і інші дерева.
Шануй, оберігай, примножуй!