Бережімо першоцвіти!

   Природа поступово прокидається після зимової сплячки, а розгорнеться у своїй пишній красі, витканій богинею Флорою, вже по теплу, під спів перших зябликів і дроздів. Окраса ще голого широколистяного лісу – весняні ефемероїди. Це багаторічні трав’янисті рослини з коротким циклом вегетації, квітування і плодоношення. Вони поспішають використати той короткий період часу, допоки на деревах не розпустилося листя і весь безцінний ресурс сонячного світла потрапляє до них. Потім надземна частина рослини досить швидко відмирає, а в запасаючих органах під землею (цибулинках, бульбочках, кореневищах) формується сплячий пагін, який покаже свою величну красу світу у кінці березня – на початку квітня наступного року.
   По іншому рослини-ефемероїди називаються першоцвітами, бо вони навесні перші, і, мабуть, найперші з них – синьоокі проліски (ботанічний рід Scilla), або так звані «підсніжники», хоча справжніми підсніжниками (рід Galanthus) тут і не пахне. На відміну від пролісок у підсніжників квіти білі, у нас вони трапляються в культурі – у квітниках, садках тощо. Східна межа географічного поширення підсніжника справжнього пролягає західніше Сумської області, хоча відомо про невелику його популяцію на Лебединщині.
   А серед пролісок наймасовіша проліска сибірська, вона широко розповсюджена в листяних лісах Сумщини. Окрім неї в долині р. Ворскла поблизу Охтирки відоме місцезнаходження проліски дволистої – один із найбільш східних осередків цього європейського виду. Запилюють ці квітки всілякі бджоли, джмелі, які на фоні дефіциту поживи ранньої весни хоч якось вгамовують свій апетит. Пасічники добре знають, що в цю пору бджоли на задніх лапках приносять із лісу блакитний пролісковий пилок.
   Від пролісків весняну естафету переймають інші ефемероїди. Серед них такі пишні самоцвіти наших дібров як ряст ущільнений та ряст Маршалла, а також пшінка весняна, анемона жовтецева, зірочки жовті та малі, медунки, зубниці бульбиста та п’ятироздільна. Масове їх цвітіння – неабияке видовище! У рясту ущільненого ніжні мереживні листочки, суцвіття з синіх, бузкових, пурпурових квітів, у рясту Маршалла суцвіття блідо-жовті. Зацвітають рясти тільки на 4-й або 5-й рік життя. Квітки запилюються переважно джмелями та бджолами-антофорами, насіння з білим мʼясистим придатком поширюється мурашками (мірмекохорія). Ці рослини здавна є символом віри в добре майбутнє – «ще походимо, потопчемо ряст...».
   Медунки темна і вузьколиста недаремно отримали свою назву, адже це гарні медоносні рослини. У них рожевий колір молодих квіток поступово переходе в фіолетовий, блакитний і, нарешті, в синій. Зібрані разом, пелюстки дають дають сильний кольоровий ефект, що не може залишитися без впливу на приваблювання комах. Жовтоцвіті пшінка весняна, анемона жовтецева і зірочки відвідуються комахами, поїдаючими пилок.
   Місцями в широколистяних лісах Тростянеччини трапляється пізній ефемероїд цибуля ведмежа, або в народі – левурда. Лише на півдні, біля сіл Куземин, Скелька та Журавне, можна зустріти тюльпан дібровний. Обидві ці рідкісні рослини занесені до Червоної книги України.
Загалом більшість наших першоцвітів хоч і не є рідкісними, одначе їх популяції страждають через збір ніжних суцвіть на букети та знищення природних оселищ.
  А це неправильно, адже з усіх істот в Україні страждати мають лише російські загарбники.
   Памятаймо: втрачене важко відновити! Іноді – не можливо!