Лісові охоронці

   Схоже, погода нарешті схаменулася, і стовпчик термометра поступово поповз вгору. Цим не забарилися скористатися жителі міста і сіл: вулиці прибирають, фасади ремонтують, розчищають парки. В Україні, за давнім звичаєм, навесні причепурюють подвір’я і всередині і зовні, висаджують молоді деревця…

   Сьогодні ми з татом, який працює в Гетьманському національному природному парку, завітали до лісу. З’їхали з траси поблизу села Хухри, залишили наш автомобіль і пішли лісовою доріжкою. Підлетів джміль, як вартовий, облетів нас, мов би запитуючи, хто такі і з якими намірами. Тут все живе за законами природи, зрозумілими, не фальшивими. Тільки тут людина відчуває себе в гармонії зі світом. Бачить промінчик сонця, що бавиться в кронах старого дуба, чує дивний шепіт старої сосни і душу огортає мир і спокій, наче людина вийшла тількино з купелі, напоєної пахощами живиці, зрошеної березовими сльозами…Але на жаль маленькі охоронці не в змозі протистояти людині-розумній, яка приходить до лісу чи на берег річки відпочити і залишає після себе купи бруду, а іноді і взагалі усвідомлено привозить сміття, яке накопичилось на подвір’ї. І такого ох як багато.

   Цими днями працівники Гетьманського парку також наводили лад на території: прибирали сміття, а на території Хухрянської майстерської дільниці, як розповів мені тато, спільно з працівниками Охтирського агролісгоспу висадили близько 5 тисяч саджанців сосни на площі 5 гектар. Скільки пройде часу, поки вона виросте, а можливо її хтось зрубає бо неодмінно потрібно поставити лісову красуню на новорічні свята і ніколи ця маленька сосна не зможе дотягнутися до сонця, як її сусіди-брати.

   Чимало легенд і переказів наших предків слугували для того, щоб люди уважно ставилися до природи. Україна багата славними звичаями і обрядами щодо охорони природи. Треба тільки не забувати про них, продовжувати їх, розвивати нові і пам’ятати, що навіть сучасне суспільство не може жити відірвано від природи, і що про неї треба дбати, як про рідну оселю, або й навіть більше.

Яковенко Артем, учень 4-го класу ЗОШ № 2 м.Охтирка