Пісенно-поетична калина

   Похмурої зимової днини, коли природа застигла в очікуванні весни, а нам так не вистачає радісних вражень, притягуює зір рясно обвішана кетягами яскраво-коралових плодів КАЛИНА ЗВИЧАЙНА (Viburnum opulus) – прекрасна рослина з родини жимолостевих. А пізніше, коли вродливий зеленокучерявий травень збирається передавати естафету часу румʼяному червню, зупиняє погляд білопінне шумовиння її цвіту. Калина – одна з найулюбленіших рослин нашого та багатьох інших братніх словянських народів, оспівана в багатьох піснях, опоетизована в різних легендах і переказах – стала в народних уявленнях багатогранно символічною. Саме про неї – символ рідного краю – співається в задушевно-задумливих українських піснях, як наприклад:

Ой, у лузі калина стояла,

Ту калину дівчина ламала...

Або:

На калині мене мати колихала,

Щастя, долі в чистім полі виглядала,

Ой, калинонько червона, нахилися,

Від землі ти сили, соку наберися...

   Згадаймо також популярну «Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина...». Справді, ніжні білі суцвіття стоять собі серед свіжої зелені наче молоді наречені в білосніжних сукнях і мереживних фатах. Недаремно, наш безсмертний Кобзар писав:

Зацвіла у лузі червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

   У суцвіттях калини збільшені крайові квітки плоскі, вони безплідні і відіграють роль лише приваблювача комах-запилювачів; внутрішні квітки – дрібніші, виділяють чимало нектару, вони плідні. Саме з них розвиваються гарні й соковиті плоди-кістянки. Від осені через всю зиму яскравіють на гілках кетяги яскраво-коралових плодів.

   Отак дві фази розвитку калини – пишне весняне цвітіння і рясне осіннє плодоношення стали обʼєднаним символом, який відображає розвиток від юної дівчини до зрілої жінки. Плоди на гілках калини зберігаються взимку дуже довго навіть у приміщенні. Це зумовлено наявністю в них дубильних, пектинових і консервуючих речовин. У звʼязку з такою особливістю гілля калини, увішане рубіновими плодами, стало ще й символом мужності людей, які віддали своє життя і свою чисту кров у боротьбі з лихими ворогами, символом вічної памяті. Тому в давні часи її садили на цвинтарях, на козацьких могилах.

   Калина має хороші цілющі властивості, в офіційній та народній медицині використовуються молода кора, квітки, стиглі плоди. Мякуш плодів містить 5-6% цукрів, валеріанову кислоту, та основне – вітамін С (до 70 мг%, що більше, ніж в апельсинах, лимонах, мандаринах) та кровозупинний вітамін К. Прибиті морозом вони втрачають свою гіркоту і стають найбільш придатними для вживання свіжими, особливо при простудних захворюваннях, також із них виготовляють смачні і корисні вітамінні чаї, начинку для пиріжків, желе. Полюбляють калину і деякі пернаті, наприклад, зимуючий у нас омелюх. Недаремно подекуди на Сумщині цього птаха називають «каленик», або «калиник». Птахи й розповсюджують калину.

   Росте калина і на території нашого Гетьманського НПП, але не так вже й часто. Взагалі варто більш широко культивувати цю чудову пісенно-поетичну та гарну декоративну рослину. Розмножувати її нескладно – насінням, живцями, відводками. Відомі й декоративні форми калини, зокрема така, як бульденеж, або снігова куля, зі стерильними квітками в кулеподібних суцвіттях.

   Окрім калини звичайної в Україні, в західних областях, поширена ще КАЛИНА ЦІЛОЛИСТА, або ГОРДОВИНА (Viburnum lantana), плоди у неї блискучо-чорні. А взагалі в різних куточках планети нараховується близько 200 видів калини – листопадних і вічнозелених чагарників або дерев.

   Завершимо словами нашого видатного поета Павла Тичини:

Хай ізнов калина

Червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я – країна Україна –

На горі калина!