Мандрівка у вічність, або Куземинський вінок
- Створено: 08 липня 2020
«Старий Валун, обтесаний з боків,
Він з цього місця не зійде ніколи
Хранитель мудрості прадавніх днів
Куземинської древньої Покрови!
То ж Скелька поруч тут собі жила…» (Тетяна Акіменко, 07.07.2020)
Чи можна відчути вічність? Виявляється, можна. І не тільки відчути, а навіть побачити і доторкнутись, якщо забратись на скіфський вал, пройтись куземинськими стежками, піднятись на Скельку і Замкову гору, пірнути у Ворсклу, заглянути у панський маєток, смакувати козацьку юшку і сплести купальський вінок-оберіг…
У пошуках скарбів рідного краю
Ви, мабуть, пам’ятаєте, що «Український клуб Охтирки» після відкриття «екологічної стежки» Гетьманського парку в Климентовому запланував мандрівку в Куземин – Скельку на Івана Купала. Нам не завадила ні спека, ні бездоріжжя.
Куземин – це історія і природа. Мабуть всі були в Куземині в різний час, а він все притягує й притягує наче магніт. Тут історія залишила пам’ятки різних епох: скіфи, Київська Русь, козаччина, панщина, радянщина, Україна. Скіфи залишили вали та кургани, про козаків нагадує Замчище, про панів -маєток Геюса і садки Гнєдича, радянський період - «вишивалка», літак біля школи, замість Леніна – залізні лелеки…
Куземинськими стежками у свій час блукали скіфи і сармати, литовці і поляки, московити і шведи. Шукали істину Геродот, Сковорода, Мазепа і Багряний…
7 липня 2020 року блукали ми, члени «Українського клубу Охтирки» і наші друзі. Себто, всі українці. Цей день вибрався неспроста, бо він знаковий. Це свято працівників природно-заповідної справи, це свято родини та ще й Івана Купала. Програма насичена. Як устигнути все за один день?
Приїхали. Нас зустріли представники куземинської дільниці Гетьманського НПП: майстер з охорони природи Віктор Кучерявенко, інспектори: Володимир Вонярха, Сергій Козій та Анатолій Бова. Забрали місцевого екскурсовода Оксану Філатову і Визначилися з маршрутом почали і lets’ go…
Скелька
«Біленькі хати цвітом залило,
попід горою ж, наче бемське скло,
блищить вода,
а далі мов сулія
поставлена на сизому шпилі,
там де ліси і замчище здорове,
де дух великий, а діла малі,
мигає маківкою, ніби на столі
на схилі гір Куземинська Покрова…»
Таку картинку зобразив Іван Багряний майже 100 років тому і прославив Скельку на весь світ. У 1932 році совєти його за це вперше заарештували, за буржуазний націоналізм, і заслали на Далекий Схід. 8 років поневірянь і знущань у радянських концтаборах і на засланні - щоб не «мутив воду» у рідному краї. А що ж там таке страшне він написав? Розповів про повстання козацьких нащадків супроти монахів Скельського монастиря. Той монастир спалили і рознесли вщент, а пам’ять про подію закрили на замок, заборонили. Іван Багряний разом з Остапом Вишнею знайшли 113-ого козака Володимира Нестеренка, який і повідав про ті давні події. Було це у травні 1928 року. Було, було…
Сьогодні, відома на весь світ Скелька, богом забуте село. Навіть дороги порядної немає, після дощу дістатися неможливо. Нині в селі мешкають три старожили у хатах, яким по 150 років. А колись на Ворсклі видобувала енергію Скельська ГЕС. В 1960-х тут було навіть світло, а в сусідній Хухрі ще не знали такого щастя, як електрика.
Неймовірна природа і чудотворна Ворскла притягують сюди туристів повсякчас. Цим літом понаїхало дачників і туристів з Харкова й Полтавщини. А для байдарочників «Скелька» завжди була магічним місцем. Та ще б пак! Піщаний кряж, сосновий бір і вода, «як бемське скло».
Ну і ми також спробували цього туристичного щастя – скупнулися, полежали-походили по гарячому білому піску, та ще й погладили піщані валуни, які пам’ятають місцевих довбушів…
Ох! І з гір спустилася Богиня Скіфії… Тетяна Акіменко у прадавньому вбранні… Це було схоже на міні-театр на природі. Таня ж режисерка в минулому. А костюмерка – охтирська майстриня Світлана Бєлік. Так таки так, колишніх акторів не буває. Вони справжні. І шаманський бубен проголосив: «Ми – є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами!».
А далі почалися випробування. У маршрутки не вистачаю духу піднятися на гору. А в нас є український дух!.. Піднялися, відхекалися, поїхали далі.
Скіфський вал
Їдемо грунтовою дорогою між жовтим полем стиглої пшениці під блакитним небом нашої Вітчизни. Так, саме так. Повз скіфські кургани ( вже пограбовані чорними археологами), які нагадують вартових Вічності. Серед полів 2-а лінія оборонного валу Куземинського городища. У нашому гурті більшість жінок і польові квіти «витягують» нас на верхівку. І тут відкривається простір, велич, краса. «Он там 1-а лінія оборони, отам Більське городище… І, взагалі, колись до нашої ери, тут було найбільше місто у Європі, ГЕЛОН – місто Сонця», - нагадує нам Володимир Григорович (це його дільниця). У пані Люби щось неймовірне відбувається з телефоном, зашкалює енергія. Місто Сонця, місце сили. Про це віщає дримба Олени Соул, нашої шаманки. Хочеться пройтись по скіфському валу до краю, але ж попереду ще багато таємниць.
Родинні історії
Куземин – багате село, чи то пак, містечко було до революції 1917 року. В стародруках спочатку згадувалося, як литовське містечко, яке згодом перейшло до Війська Запорізького, сформувалася козацька сотня.
В Куземині жили заможні люди: пани, дворяни, князі, куркулі. Що від них залишилось? Старе обійстя пана Геюса на території лікарні. Садок пана Гнєдич, який врятував людей своїми фруктами-сушками в часи Голодомору. Колись тут був дендропарк. А зараз немає нічого, все рознесли…
Кулики, Кривуші… «добре жили…, бо трудились добре». В Куземині був навіть свій банк (1911р.).
Після революції 1917 року почалася радянська сторінка історії цього краю. Пани виїхали, куркулів вислали в Сибір, дехто зумів утекти за океан, петлюрівців постріляли, «Просвіту» заборонили, радянську владу встановили.
Від Другої світової напам’ять залишився літак біля школи. В часи «застою» в Куземині був багатий колгосп, керував циган Войтенко. Це люди добре пам’ятають.
В минулому році в село приїжджали із заокеанської Бразилії. Софія Кулик нарешті побачила обійстя своїх предків Куликів. Добротний «куркульський» будинок радянський період перетворився на вишивальний цех. А зараз цей будинок геть у високих і густих бур’янах. «Дідусь весь час згадував про Куземин і пам’ятав, як хвилюється пшеничне поле наче море». Найстарішому із цього роду нащадки поставили пам’ятник - кам’яне родинне дерево. «Алексей Иванович Куликъ. Скончался в … 1883 году». Ми доторкнулись до каменю, він прохолодний у спеку. Він зберігає пам’ять… всіх українців.
Заходимо на територію лікарні. Як же жили пани Геюси? Хтозна… Заросло, заплело стежку до входу. Продираємось через бур’яни. кущі, чагарники. Через ліани й дикий виноград бачимо уламки сходів, на літню терасу. Ще збереглися старі великі вікна з дерев’яними віконницями. Заглядаємо у вікна, ледве не провалюємось у підвал. Фіксуємо загадкове минуле.
Замкова гора
Це візитівка Куземина. Це місце сили, яке притягує художників і поетів, шаманів і йогів, мандрівників та краєзнавців. Тут заховані легенди про Куземин і пристань для кораблів, про печери і таємничих монахів, про змій і відьом, про дзвін із нетрів та золоту підкову…
Та ми приїхали сюди на свято Івана-травника. Оберемки польових квітів сплітаються у вінки. А трави цього дня мають чудодійну силу і стануть оберегами наших домівок. Треба щоб у вінку було 12 квітів. Тут можна назбирати й більше. Шавлія, ромашка, чебрець, звіробій, петрові батоги, сокирки, миколайчики, перекотиполе, безсмертник, деревій, материнка, барвінок… А запах! Пахне медом…
Із Замкової гори відкривається фантастичний краєвид. Ворскла змійкою в’ється, луки, ліси, Скельські гори і Більське городище.
Гетьманський парк
Куземинська заповідна територія належить до Гетьманського парку. Майстри заповідної справи подарували нам справжнє свято єднання з природою. Гостинно прийняли, показали свої угіддя і поділились легендами й переказами, почастували козацькою юшкою.
«Віктор Іванович своєю харизмою заткне любого гуцула за пояс», «Наче в Карпатах побували», «Замкова гора наче Буковель», «Апофеоз нашої духовної перлини», «Куземин – дивовижний!» ( коментарії мандрівників по дорозі).
Ми вітаємо всіх працівників Гетьманського національного природного парку, дякуємо за роботу, гостинність і професіоналізм і бажаємо здоров’я, натхнення і процвітання.
Цю подорож можна назвати «Пізнай себе і ти пізнаєш світ!». В пошуках скарбів рідного краю ми знайшли себе.
І ми не прощаємося, а плануємо далі відкривати екологічні стежки й шукати скарби рідного краю.
До зустрічі, Гетьманський парку!
Валерія Бакуліна
Шануймо традиції рідного краю!
- Створено: 07 липня 2020
Свято Купала – одне з найбільш видовищних та колоритних свят української культури, яке відзначають у ніч з 6 на 7 липня. Воно має безліч традицій та різноманітних обрядів, багато з яких збереглися і до наших днів. Щоб зануритись у купальські традиції на еколого-пізнавальну стежку «Литовський бір» завітали поціновувачі народних звичаїв.
Від провідних фахівців з екологічної освіти Суслової Оксани і Зузи Ірини гості дізналися про історію створення Гетьманського національного природного парку, його територію, флору і фауну.
На рекреаційному місці відпочинку почули багато легенд, пов’язаних зі святом. У одній із них говориться, що купатися у відкритій воді потрібно обов’язково: у цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла.
Провідні фахівці залюбки провели гостям майстер-клас з виготовлення головних осіб свята – Купало та Марену. Опудала робили з сіна та гілок верби, прикрашали квітами, намистом та стрічками.
Цей день особливий для вшанування рослин. Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої у ліс в ніч на Купала йшли шукати найсміливіші. Туристи дізналися, що на території Парку є 10 видів цієї легендарної рослини.
Існував також звичай в цей день збирати лікарські рослини; прикрашати оселі зіллям, папороттю, лопухами.
Квіти і трави для плетіння вінка повинні бути польові, які були популярними ще в часи Київської Русі: звіробій, ромашка, чистотіл та ті, які використовувалися для різних настоянок. Чим пишніший вінок, тим більше шансів, що дівчина знайде своє кохання. Тож гості не шкодували своєї фантазії і залюбки плели вінки з різнотрав’я.
Шануймо традиції рідного краю, милуймося природою і оберігаймо її для своїх нащадків!
Збережемо природу - збережемо Україну!
- Створено: 05 липня 2020
Указом Президента України від 18 серпня 2009 № 629 7 липня визначено днем професійного свята працівників сфери формування та забезпечення функціонування національної мережі територій і об'єктів природно-заповідного фонду та системи міжнародних природоохоронних територій – Днем працівника природно-заповідної справи.
День 7 липня для професійного свята обрано невипадково, адже цей день асоціюється зі святом Івана Купала, присвяченим загадковим і чудодійним силам природи.
Символом свята щороку слугує один з видів папороті, квітка якого, за легендою, має чарівні властивості.
Цього року символом обрано одну з найбільш рідкісних папоротей України – Міхурницю судетську (Cystopteris sudetica A.Braun et Milde). Ця ніжна рослина зростає лише у кількох місцях Карпат і основною загрозою для її існування є руйнування біотопів людиною. Але ця папороть добре зростає під пильною охороною, зокрема у заповідних лісах гірського пасма Горгани, що вказує на успішність природоохоронних заходів.
Питання охорони навколишнього природного середовища дедалі частіше турбує мешканців планети. Цього року Природа демонструє нам у повній мірі, що має досить влади над людськими життями. Крихітні віруси і руйнівні стихійні лиха – це лише невелика частина арсеналу, що нагадує про нашу вразливість і залежність від Природи. Вона вимагає поваги і турботи, конкретних дій зі збереження та охорони.
Користуючись нагодою, колектив Гетьманського національного природного парку вітає всіх співробітників природоохоронних установ, колег, однодумців та всіх тих, кому не байдужа доля унікальних та цінних куточків природи України. Наші спільні зусилля спрямовані на розвиток об’єктів природно-заповідного фонду, науковий підхід до збереження природного середовища та донесення екологічних знань до свідомості населення. Віддаючи свої знання та працю щоденній кропіткій справі збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, ми робимо вагомий внесок у відтворення унікальних куточків природи.
Упевнені, що наші спільні щоденні зусилля зі збереження Природи надають можливість Україні відзнайти власну «чарівну квітку папороті» та бути успішною країною.
Бажаємо всім невичерпності джерела, натхнення і життєвих сил, незгасної енергії, міцного здоров’я та миру на нашій благословенній землі!
Нагальна проблема сьогодення – збереження природи
- Створено: 05 липня 2020
Одним із найбільш гнучких форм природно-заповідних територій є регіональні ландшафтні парки або скорчено РЛП. Вони дозволяють охороняти природні комплекси, традиційні форми природокористування, на землях сільськогосподарських та лісогосподарських підприємств запроваджувати сучасні способи ведення господарства, які завдають меншої шкоди довкіллю. Також важливим напрямком діяльності регіональних ландшафтних парків є збереження історико-культурної спадщини – тісно пов’язаної з природними умовами краю.
Однією з найактивніших верств населення, що дбає за збереження природи є пасічники. Їх бджоли гарний взяток отримують в лісах, на природних луках, а тому вирубування лісів та розорювання полів шкодить їхній справі. От ГО «Спілка бджолярів Шосткинщини» та ГО «Фонд історико-культурної спадщини» і звернулися за допомогою до наших фахівців з проханням допомогти в їх природоохоронній справі. Вислухали, дослідили територію і визначилися, що в їх випадку найкращим є створення саме регіонального ланадшафтного парку, а оскільки це верхів’я річки Есмань, то бути йому «Верхньоесманському» (див. схему)!
Проектований РЛП розташований на межі Шосткинського та Глухівського районів Сумської області між селищем Вороніж та селами Гамаліївка, Слоут та Землянка. Загальна площа території складає 11101 га. Тут збереглися старі діброви, сосняки-чорничники, є різноманітні болота, включаючи рідкісні у нас сфагнові, тут представлена значна кількість рідкісних видів рослин, що теж є ознакою добре збережених природних комплексів. Рідкісні геологічні утворення – виходи пісковиків – єднають проектований ландшафтний парк з Гетьманським нацпарком! Основу майбутнього заповідного об’єкта складає існуючий заказник «Верхньоесманський» площею 2912 га. На території відбувалися історичні події, пов’язані з історією Гетьманщини та другої світової війни. Розташований поміж двох історико-культурних заповідників Глухів та «Державотворці Сіверщини», проектований РЛП дозволить сформувати потужний туристичний кластер і сприятиме розвитку туризму. Адміністрація регіонального ландшафтного парку може бути створена як комунальний заклад спільно об’єднаними територіальними громадами сучасних Шосткинською та Глухівською районів.
Жито лісове
- Створено: 04 липня 2020
Невеличка деталь про природу Гетьманського національного природного парку здатна істотно розширити уяву. Мова йде про недавню знахідку – жито лісове, що зростає на околицях с. Буймерівка Охтирського району. Невеличка куртина вже сухих стебел виявилася знаковою. Ця рослина зазвичай зростає на півдні серед пісків. Не дивно, що в умовах глобальних змін клімату її ареал просувається на північ. Але згадаймо, як виглядала місцевість довкола Охтирки майже століття тому: тут переважали голі піски, які пізніше були засаджені лісом. Тому, можливо, жито оселилося тут з тих часів, адже на Олешківських пісках та на дюнах Приазов’я цей вид доволі звичайний. Ще одна можлива причина появи в Гетьманському НПП лісового жита – занос насіння. Довгі ості густо вкриті шорсткими щотинками – ідеальне пристосування, щоб плід міг вчепитися за щось волохате і здолати сотні кілометрів. У будь-якому випадку список рослин парку поповнився цим незвичайним видом.
Латаття
- Створено: 03 липня 2020
Гетьманський національний природний парк простягнувся долиною Ворскли на
Великі (до
Як і більшість водяних рослин, латаття має багато цікавих біологічних особливостей. Живучи постійно у воді, воно посилено випаровує воду – цю роботу виконують на поверхні плаваючого листка більше 11 млн продихів. А тому рвати прекрасні квіти латаття – заняття не тільки злочинне, але й безглузде: зірвані «водяні лілії» вʼянуть відразу. Квітки латаття розкриваються з появою сонця, ввечері і вночі їх не побачиш. Цей визначений час пробудження і засипання квіток дозволив Ліннею включити латаття до списку «рослини – квітковий годинник». Водночас – це рослина-барометр: у похмуру й дощову погоду квітки не розкриваються. Кожна окрема квітка живе тільки 4 дні. У довгому, до 3 м, кореневищі, яке міцно тримається за дно, міститься багато крохмалю і дубильних речовин, що запобігають гниттю у воді. Численне насіння латаття поширюється текучою водою, рибами і птахами. Його листями і кореневищами ласують багато тварин, зокрема бобер, водяний щур, ондатра, лось.
Поширене латаття в субтропіках, помірних і тропічних регіонах. Найближчим його родичем є Вікторія Регія, яка зростає в Південній Америці і має велетенське двометрове округле листя і квітки до
Латаття охороняють майже по всьому світу. В Україні його угруповання (зарослі) знаходяться під охороною «Зеленої книги України» (2009 р.). Також воно занесене в «Перелік видів тварин, рослин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області» (2011 р.). Цю чудову рослину можна вважати квітковим символом Гетьманського націіонального природного парку, адже вона є окрасою Ворскли та супутніх водойм.
Загалом, про чарівне латаття – «водяну лілію» краще говорити віршами, як наприклад поет Костянтин Бальмонт:
Побледневшие, нежно-стыдливые,
Распустились в болотной глуши
Белых лилий цветы молчаливые,
И вкруг них шелестят камыши. ...
Проникаясь решимостью твердою
Жить мечтой и достичь высоты,
Распускаются с пышностью гордою
Белых лилий немые цветы. ...
Повідомлення СДО Гетьманського НПП за червень 2020р.
- Створено: 01 липня 2020
За червень місяць службою Державної охорони Гетьманського національного природного парку було складено 9 протоколів про адміністративні правопорушення вимог природоохоронного законодавства:
- порушення правил рибальства – 2 протоколи;
- засмічення території – 2 протоколи;
- заготівля сіна – 1 протокол;
- розведення багаття – 4 протоколи.
Всього з початку 2020 року складено протоколів про адміністративні правопорушення вимог природоохоронного законодавства – 63.
За червень місяць службою Державної охорони Гетьманського національного природного парку було складено 3 акти про виявлення правопорушень вимог природоохоронного законодавства:
- грубе порушення правил рибальства – 3 акти;
- вилучено знарядь незаконного добування водних живих ресурсів (сітки – 7 шт., острога – 1 шт.).
Всього з початку 2020 року складено актів про виявлення правопорушень вимог природоохоронного законодавства – 20.
Відбувся байдарочний похід
- Створено: 26 червня 2020
26 червня 2020 року провідний фахівець з рекреації Гетьманського національного природного парку Сталинський Валентин для групи туристів провів одноденний байдарочний похід.
Маршрут розпочався з села Климентове, де учасники сплаву ознайомилися з умовами дотримання встановлених правил, в обсягах, що не призводять до виснаження та деградації природних комплексів та об’єктів, режиму охорони території, протипожежних, санітарно-епідеміологічних норм та правил з забезпеченням громадського порядку.
Запланований маршрут проходив через села Козятин, Залужани ( Дулі), дачне поселення Пристань, Чернеччину, Буймерівку.
Провідний фахівець розповів присутнім, що можна побачити на інформаційних стендах Парку, які зустрічаються берегом річки Ворскла, де краще робити перепочинок, як дізнатися, де знаходиться центр русла, як дізнатися глибину річки за рослинністю та багато іншого.
Чудові краєвиди, гарна погода, дружня компанія – усе це супроводжувало групу цілий день. Кожен учасник сплаву отримав приємні враження та неймовірні фото!
ЕКОЛОГІЧНА СТЕЖКА – ВІДПОЧИНОК НА ВСІ 100%!
- Створено: 24 червня 2020
МАНДРІВКА ВИХІДНОГО ДНЯ ДО ЗУСТРІЧІ, ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПАРК!
Дивовижна природа, яскраві враження, цілюща енергія, легендарна історія – кожен мандрівник шукає це по всіх усюдах Та необов’язково їхати за тридев’ять земель, можна поїхати в Климентове, що під Охтиркою, і пересвідчитись, що вся краса і сила тут, на нашій землі.
«Український клуб Охтирки» відкрив свій туристичний сезон із пізнання рідного краю.
24 червня охтирські туристи мандрували екологічною стежкою Литовського бору Гетьманського національного природного парку. Це був фантастичний день! Відкриттів було достатньо, і емоції просто переповнюють, як же не поділитися радістю?!
ЕКОЛОГІЧНА СТЕЖКА
Екологічна стежка – це пізнавально - туристична стежка, облаштована інформаційними стендами для екологічної освіти населення. Зазвичай, такі стежки прокладені в зонах організованого туризму в національних парках та ландшафтних заповідниках.
Всі, хто зупиняється на відпочинок у Литовському бору, мабуть бачили такий стенд: «Гетьманський парк...» А читали? А занурювались тією стежкою? Можливо… Але якщо екскурсію проводить досвідчений екскурсовод – то це вже зовсім інша річ. Все по справжньому, по крутому.
ОКСАНА СУСЛОВА та ІРИНА ЗУЗА були нашими гідами. Вони - провідні фахівці із екоосвіти Гетьманського НПП. 24 червня вони відкрили й «подарували» нам перлину Охтирщини, Сумщини, України – Гетьманський парк. Дякувати – не передякувати.
КЛИМЕНТОВЕ – географічний центр Гетьманського національного природного парку. І саме тут мав би бути візит-центр. Сподіваємося, що все ж таки буде. Екскурсію почали із прикмет цього дня. І якщо зранку було схоже на дощ, то далі розпогодилось і день був ідеальний.
Спочатку наша гідеса Оксана зробила невеличкий екскурс в історію нашого краю. Ми почули про союз чотирьох гетьманів, Гетьманщину зі столицею у Глухові та їхні володіння на нинішній території Сумщини. Так починався розвиток незалежної України. І багато води витекло із того часу… Та ВОРСКЛА тече собі й досі. І в незалежній Україні в 2009-ому році створюється ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПАРК. Символ заповідної території – сірий журавель (занесений у Червону книгу). Ворскла – одна з найбільших приток Дніпра. Протяжність річки 122 км територією Сумщини. Гетьманський НПП простягається вздовж Ворскли. Лісова система є найстарішою (!) в Лівобережній Україні. Рослинний світ нашого парку налічує приблизно 1013 видів, а тваринний – 2580, багато з яких занесені до Червоної книги України.
Попереду нас чекала магічна стежка. На території Охтирщини визначені і оберігаються законом 6 заповідників.
ЛИТОВСЬКИЙ БІР – це пам’ятка лісопарку, унікальний реліктовий сосновий бір. На цій ділянці в 41 га вік дерев сягає до 300 років. Колись давно тут з дерев точили живицю, яка йшла у виробництво скипидару, каніфолі… І ці дерева ще стоять, позначені часом.
«Соломонова печатка», або просто купина запашна – це отруйна рослина, «трьохголовий дракон» – могутня сосна,обійнявши яку, треба загадувати бажання, цілющий філейник, поляни конвалій і суниць, поодиноких грибів, сухої хвої і бирок – це запахи лісу, совник – будиночок для сов, пір’їна дятла на осонні, у верхів’ї сосен чути його невпинний стукіт. Десь бродять лосі, косулі, повзають червонокнижні плазуни… Відбулося повне занурення в природу. І я бачу себе на тій стежці, як у кіно. І не хочеться звідти виходити…
«Тут нічого не можна чіпати, рубати, прибирати, виносити, - попереджають нас екскурсоводи, - заповідна зона». Забираємо тільки спогади і віковічну енергію сосен.
Територія Литовського бору поділена на квадрати, межі визначають шлагбауми, їх аж 50. По стежці – інформаційні стенди, чистота, спів пташок, шум дерев і БОЖА БЛАГОДАТЬ…
Так ми виходимо на оглядовий майданчик. А тут – такий краєвид, що перехвачує подих… Велич, простір, кургани, Ворскла… Це колишнє прикордоння… Тут жили наші предки, тут велися битви… 1399 рік Битва на Ворсклі між Литовським князівством і Золотою Ордою… Тепер це земля України. Там за річкою - село Боголюбове, Тростянеччина. Там працюють археологи, знаходять артефакти тисячолітньої давнини.
Дивимось у вічність … А в небі кружляє орлан, а може яструб.
Екологічна стежка всього 900 м. Це ніби все знайоме з дитинства, але сьогодні ми зрозуміли, що це наші перли, наш скарб, подарований природою. А китайські туристи, які були раніше, ті придивлялися і фотографували кожну квіточку, травинку, мурашку… Їм було все цікаво. І французам, і німцям…
РЕКРЕАЦІЯ – це активний відпочинок з метою оздоровлення, культурно – ознайомча і спортивна програма на спеціальній території. Нарешті, дійшли до рекреаційної зони, до Ворскли. Знову «ох та ух!», « яка краса!». Ні, це не Карпати, це Климентове, Гетьманський НПП.
До речі, для любителів «зеленого туризму» - це найдешевше місце в Україні.
Інспектори приготували нам чай із річковою м’ятою, який тонізує, надихає, «захоплює в полон»... Ворскла тут вузенька, але стрімка, течія вирує. Поплавали, підкріпились, у волейбол немає сили грати, сушимось на сонці , милуємось живописними пейзажами. І дивуємось невже це все наше?!
ВРАЖЕННЯ
ЛЮДМИЛА НОВОСЄЛЬСЬКА: «Лицар на білому коні зі щитом і списом стоять на високому пагорбі. А я у білій довгій вишитій сорочці із стрічкою на чолі подаю йому руку. Ніби проводжаю на військовий збір…», - я знову згадала свій дитячий сон, коли ми стояли на оглядовому майданчику. Я наче відчула себе у зоо-річній давнині,.
Ще мене вразила історичні відомості про точіння живиці, про гетьманів. І, взагалі, дивовижне – поряд. Треба щоби про це знали більше людей, особливо молодь. Треба розвивати зелений туризм»
ЛЮБОВ МУРАСТА: «Литовський бір, екологічна стежка – це справжній рай. Тут я відчула потужну енергію. Поряд були люди із спорідненими серцями і відкритими душами. Це якесь єднання. Мені здається, що мирні перемовини треба перенести із Мінська в Климентове, і війна закінчиться»,
ОЛЬГА КОСАРЄВА: «Я об’їздила майже всю Україну, відвідала багато національних парків, ландшафтних заповідників та дендропарків: Умань, Красний Кут, Вижниця... А сьогодні я відкрила для себе Климентове, Гетьманський парк. Це наша лісова перлина, наше природне багатство. І приємно вразило, як працівники парку бережно ставляться до природи, відповідально до своїх обов’язків і з трепетом і обізнаністю діляться інформацією із гостями парку».
ЛЮДМИЛА ФІСЮКОВА: «Мене вразила тиша і неймовірної краси природа, не гірша ніж у Карпатах. Природа нашого краю – неперевершена. Шкода, що про це мало знають. Треба розвивати зелений туризм».
«Український клуб Охтирки» туристичний сезон відкрив. Велика подяка фахівцям Гетьманського НПП Оксані Сусловій та Ірині Зузі за відкриття перлини Охтирщини. І далі продовжуємо в тому ж напрямку. Куземин-Скелька, Бакирівка, Хухра… Мандрівні душі, приєднуйтесь.
До зустрічі, Гетьманський парк!
Валерія Бакуліна.
Інформуємо про результати експертизи
- Створено: 23 червня 2020
Стосовно ситуації, що склалася на річці Ворскла в межах Гетьманського національного парку на території Тростянецького та Охтирського районів http://www.getmanski.info/index.php/ukr/news/836-getmanskij-npp-informue, працівниками Парку були відібрані проби поверхневої води з річки Ворскла та направлені до Державної екологічної інспекції Сумської області.
Про надіслані результати експертизи інформуємо:
Якість води у відібраних пробах, в цілому, відповідає встановленим гранично – допустимим концентраціям (далі ГДК) для водойм рибогосподарського використання, за виключенням таких показників, як залізо та БСК5 (БСК називають кількість розчиненого кисню, виражену у міліграмах, необхідну для окислення органічних сполук, які знаходяться у 1 дм3 води в аеробних умовах в результаті біохімічних процесів): у пробі з р. Ворскла с. Залужани Охтирського району перевищення вмісту заліза у 4.4 рази в порівнянні з ГДК; по БСК5 – у 2,3 рази у порівнянні з ГДК; у пробі з р. Ворскла с. Климентове Охтирського району перевищення вмісту заліза у 2 рази в порівнянні з ГДК; по БСК5 - у 2,4 рази у порівнянні з ГДК; у пробі з р. Ворскла с. Зарічне Тростянецького району перевищення вмісту заліза у 4,7 рази в порівнянні з ГДК; по БСК5 - у 2,7 рази у порівнянні з ГДК.
Зростання такого показника, як біологічне споживання кисню, свідчить про збільшення кількості органічних речовин в річковій воді, від яких у значній мірі залежать умови для збереження необхідного рівня вмісту кисню у річках та сприятливих умов життєдіяльності живих організмів у воді.
Наразі у всіх трьох пробах з річки Ворскла вміст розчиненого кисню становить 1,12 мгО2/дм3, 2,1 мгО2/дм3 < 1 мгО2/дм3 (при гранично допустимій концентрації 6,0 мгО2/дм3 ), що і спричинило нехарактерну поведінку риби та раків, а також наявність неживої риби.
Підвищений вміст заліза в річці Ворскла притаманний для річок нашої області, у зв’язку з близьким розташуванням Курської магнітної аномалії.