Світ земноводних дивний і різноманітний
Однією з найдивовижніших амфібій, що мешкає на землі, по праву вважається жаба. Ці представники фауни не володіють ніякими особливостями, мокрі, слизькі і холодні, вони швидше відштовхують, ніж привертають нашу увагу. Однак якщо придивитися до цих амфібій більш уважно, то можна дізнатися про них багато цікавого.
Насправді, світ земноводних дивний і різноманітний.
Провідна фахівчиня з екологічної освіти Гетьманського національного природного парку Суслова Оксана відвідала онлайн урок "Найбільш унікальні жаби світу". На якому говорили про цікаві факти з життя жаб.
Всього з описаних більш ніж 5000 видів земноводних практично 88% складають жаби.
Найбільшою жабою на землі вважається жаба-Голіаф, вага деяких особин цього виду досягає більше трьох кілограм, а довжина понад 90 сантиметрів. Ці жаби здатні за один стрибок долати три метри.
Найменша, що мешкає на нашій планеті жаба, живе на Кубі, її «зростання» дорівнює всього на всього дев'ять міліметрів.
Не менш цікавим фактом є і те, що жаби мають по-справжньому унікальний зір, завдяки особливому пристрою очей, вони можуть одночасно дивитися в різні боки - вгору, убік і вперед.
Ще одним з найцікавіших моментів є те, що вони не замикають надовго очей навіть під час сну.
Дивно, що волога і слизька шкіра земноводних має високі антисептичні і антибактеріальні властивості. Цю їх особливість досить часто використовували наші предки і кидали їх в молоко для того, щоб воно не скисало.
Онлайн урок закінчився майстер-класом виготовлення виробу з паперу.
Жаби вже мільйони років займають відведену їм природою нішу в екосистемі нашої планети. Їх вважають корисними тваринами, бо вони активно поїдають різних садово-городніх шкідників. Не дарма 6 видів жаб сьогодні занесені екологами в Червону Книгу.
День пасічника
19 серпня своє професійне свято відзначають представники найсолодшої професії. День пасічника — професійне свято бджолярів — в Україні почали відзначати з 1997 року.
Робота пасічника лише далекій від процесу збору меду людині може здатися простою та невигадливою. Насправді — це кропітка і важка праця, що вимагає пильної уваги й турботи про бджіл. Щоб мед вийшов якісний, необхідно стежити за здоров’ям бджіл, місцем, де вони збирають нектар, і загальним станом вуликів. До того ж, тендітні комахи потребують захисту від протягу, вогню, шкідників і хвороб, що забирає багато часу та сил.
Заняття бджільництвом вимагає від людини повної віддачі, у тому числі і відмови від шкідливих звичок. Бджоли не виносять різких запахів: від парфуму до запаху тютюну і алкоголю. Зате у всіх, хто працює з бджолами, виробляється імунітет до укусів — ужалене місце не опухає і самі укуси не дуже болючі, а спокійних людей бджоли взагалі не жалять.
В день пасічника особливо хочеться відзначити, що кожна сьома тонна світового меду — українська. На пасіках країни сьогодні «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей і сотні бджолярів. Нехай ці смугасті сім’ї будуть дружними, менше рояться та добре зимують.
Майстер клас «Як правильно плести маскувальну сітку для військових»
Що робити з одягом, який втратив свою актуальність? Тема свідомого споживання та вторинного використання речей набирає обертів у всьому світі, зокрема, в Україні. Щоб не викидати старий одяг на смітники та звалища, де вони розкладатимуться століттями, можна знайти альтернативні шляхи.
16 серпня, працівник Гетьманського національного природного парку Наталія Кварта відвідала благодійну організацію БФ «Меліос» в рамках соціального проєкту «Стрічка життя», де волонтер-організатор Оксана Тиха провела майстер- клас «Як правильно плести маскувальну сітку для військових». Готові сітки широко застосовуються для маскування озброєння, військової техніки та інженерних споруд на фоні місцевості, рослинного покриву від різних методів розвідки противника.
Всі ми знаємо, що для армії сітки − витратний матеріал, який потрібен завжди: вони рвуться, вигорають, зношуються або згорають від ворожих обстрілів. Люди, які плетуть сітки, надають не тільки «друге життя» непотрібній речі, але можливо саме ці сітки стануть захистом для наших воїнів! Тому абсолютно кожен небайдужий може допомагати українській армії. Якщо не можете іти на фронт або переказувати гроші – можете плести маскувальні сітки. Нині жінки, які плетуть сітки, дуже чекають тих, хто стане до праці.
У Бога немає інших рук, крім наших. Плетіть маскувальні сітки та пам'ятайте, що все буде Україна!
Мінування забирає життя
І це стосується не лише людини, на шляху якої трапився вибухонебезпечний предмет.
Україна сьогодні – одна з найзамінованіших країн світу. Майже третина території нашої держави – близько 200 тис. кв. км потребують розмінування.
Як мінування шкодить довкіллю?
Міна руйнує ліс.
Ліси - одна з найбільш вразливих до мінування екосистем. Міна детонує, займає суху траву й деревину. Виникає лісова пожежа. Якщо загоряння не сталося, уламки потрапляють у дерева. Далі - корозія та отруєння рослинності.
Міна загрожує продовольчій безпеці.
На замінованій території неможливо вирощувати сільськогосподарські культури. Фермери змушені скорочувати площу оброблюваних земель. Це тисне на ресурси, виснажує землі.
Міна псує ґрунт.
Фрагменти боєприпасів вивільняють у довкілля важкі метали - хром, цинк, залізо, мідь, ртуть. Ці речовини досягають ґрунтових вод і потрапляють у харчовий ланцюг людини.
Міна руйнує біорізноманіття.
На міни часто натикаються тварини. Розгублені й налякані, вони покидають територію і масово мігрують. Часто нові території не мають відповідних умов для існування виду. Біорізноманіття гине.
Міна заважає берегти заповідні території.
Далеко не всі втрати дикої природи можна буде відновити після завершення війни. Проте найбільш важливими кроками для відновлення природної цінності заповідних територій - природне відновлення пошкоджень (без втручання людини) та обов'язкове створення нових природнозаповідних об'єктів, які можуть компенсувати втрати територій для тварин та рослин.
Павуки: книга рекордів
Населення нашої планети - більше ніж 7,5 мільярдів людей. Здається, це велика кількість. Але павуків - значно більше. Де б ми не були - за кілька метрів від вас знаходиться павук. Оскільки у нього скоріш за все 8 очей, то цілком ймовірно, що він дивиться саме на нас.
Провідна фахівчиня з екологічної освіти Гетьманського національного природного парку Суслова Оксана відвідала онлайн лекцію про цих неймовірних істот.
На якій дізналася, які павуки найбільші, а які найменші, як вони плетуть павутину та чому не потрапляють у власне мереживо пасток. Що й скільки їдять павуки, чи загрожують вони людині?
Чому у цих істот не буває 16 очей, хто з них найшвидший, найвигадливіший мисливець.
Павуки - важливі для здорової екосистеми. Вони поїдають шкідників та навіть можуть запилювати рослини. Вони також є цінним джерелом їжі для багатьох дрібних ссавців, риб та птахів.
