Зберігаючи природу як основу нашого буття - ми збережемо нашу КРАЇНУ!

   7 липня в Україні відзначають День працівника природно-заповідної справи, вшановуючи тих, хто стоїть на варті національних природних ресурсів.

  З нагоди відзначення цього свята представник Гетьманського національного природного парку Наталія Євдокимова зустрілася з українськими учнями в німецькій школі та провела еко-екскурс на тему «Зберігаючи природу як основу нашого буття -  ми збережемо нашу країну!». Учні з цікавістю слухали про особливості роботи наукового відділу, відділу еколого-освітньої роботи та рекреації, відділу охорони та природоохоронних науково-дослідних відділень Парку. Також наголосила на тому, що завдяки працівникам природно-заповідної справи українські ліси, заповідники і парки, а також природні пам’ятники зберігаються. До речі, працівники природно-заповідної справи турбуються не лише про збереження лісів і парків, але і за їх розвиток і збільшення.

 Збереження об’єктів природно-заповідного фонду завдання державної важливості. Від цього залежить майбутнє нашої нації, її процвітання і довголіття, а шанувати і берегти  природу повинна кожна людина незалежно від своєї професії.

Цікавинки про папороть

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Папороть – одна з найдавніших рослин на землі. Зовнішній вигляд папороті сильно залежить від її різновиду, адже деякі папороті схожі на низькі кущики трави, а інші нагадують дерева зі стовбурами. Зустрічаються папороті, що виглядають як ліани.

Всього вчені нарахували майже 10 000 видів папороті. Найбільше папоротей росте в теплих країнах з жарким і вологим кліматом.

У всіх папоротей листя складної форми, іноді розгалужене. У деяких видів цієї рослини лист схожий на орнамент або мереживо. Листя цієї красуні можуть бути як зеленими, так і жовтуватими або з блакитним відтінком.

Папороті не цвітуть. Незважаючи на те, що в легендах і казках часто згадується квітка папороті, в житті її знайти не вийде.

Майже всі папороті люблять дощовий теплий клімат. Такі рослини найкраще почувають себе поруч з озером, струмком або на болоті, де грунт завжди вологий.

У наших в лісах росте кілька видів папороті. А ще декоративні види папороті люблять вирощувати квітникарі, щоб доповнювати букети.

Більшість видів папороті розмножується спорами. Спори відрізняються від насіння рослин тим, що вони крихітні як порошинки і мають іншу будову. Вітер, краплі дощу або тварини переносять спори з місця на місце. Потрапляючи в землю, вони проростають і перетворюються в нову рослину.

Деякі види папороті їстівні. В Японії, Мексиці, Бразилії їстівну папороть смажать або додають в салат.

У папороті є лікарські властивості, тому її здавна використовують в рецептах народної медицини. Наприклад з гірких коренів роблять засіб від глистів.

Перші папороті з’явилися на Землі близько 400 мільйонів років тому, і їх існувало багато тисяч видів. Однак, більшість з них зникли разом з динозаврами, тому що не змогли пристосуватися до змін клімату.

Традиції та прикмети святкування Івана Купала

У ніч з 6 на 7 липня слов'яни відзначають Івана Купала - найдавніше та найколоритніше свято. Із часом свято Купала трансформувалося в церковне свято Різдво Предтечі і Хрестителя Господня Івана, яке тісно переплелося з дохристиянськими віруваннями українців. Традиції та прикмети святкування свята Івана Купала досі зберігаються в Україні. Свято символізує зв’язок людини з природою і перехід до літнього циклу. В ніч на Купала усі трави наділяються магічними, цілющими властивостями, тому їх активно збирали. Існує повір'я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з «іванівською» росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. До речі, на Купала збирали і квіти для ворожіння. Їх складали під подушку: якщо бутон розпуститься — скоро заміж, якщо зів'яне — доведеться почекати. Також дівчата плетуть віночки, а потім їх пускають по воді. Якщо віночок потонув, дівчина у цьому році кохання не знайде. Якщо він відплив, але зупинився, то кохання буде, але не так скоро. Якщо ж віночок відплив і поплив за течією, то цього року дівчина знайде своє кохання і вийде заміж.За повір’ями, вважалося, що у цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла. Умивання водою приносило жінкам красу, а чоловікам — силу. Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього треба встати раніше і пройтися босоніж по траві. Після обіду починалися гуляння – прикрашені квітами і травами молоді люди водили хороводи, розводили багаття біля річок, співали, танцювали, ворожили, бенкетували, стрибали через вогонь. Купальське багаття – очищує, якщо в цю ніч перестрибнути через вогнище, то душа очиститься, і людина стане здоровішою, позбудеться всіх негараздів, негативу і хвороб. Для пар важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).

Здійснений одноденний велопохід

   Щорічно 7 липня святкують своє професійне свято працівники сфери формування та забезпечення функціонування національної мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду – День працівника природно- заповідної справи, визначений відповідним Указом Президента України від 18 серпня 2009 року № 629.

   З нагоди відзначення цього свята напередодні був здійснений одноденний велопохід за маршрутом: м. Охтирка – с. Чернеччина – с. Риботень – м. Охтирка під керівництвом провідного фахівця з єкологічної освіти Гетьманського НПП Валентина СТАЛИНСЬКОГО для всіх бажаючих жителів м. Охтирки.

   Захід був проведений з метою формування у дітей, учнівської та студентської молоді екологічного мислення та ґрунтовних екологічних знань; почуття національної гідності та патріотизму; почуття відповідальності не тільки за те, що відбувається зараз, а й за майбутнє, здатність бачити екологічні ризики.

   Під час проведення велопоходу його учасники знайомились з представниками багатої місцевої флори, збирали гербарій, спостерігали за тваринами та птахами, віднаходили сліди їх життєдіяльності, вслухались у звуки природи.

  По закінченню заходу всі були одностайні в тому, що треба неодмінно зберегти для нащадків природне багатство Гетьманського національного природного парку.