Заповідне урочище місцевого значення «Литовський бір»

   Враховуючи велику наукову, естетичну й природоохоронну цінність Литовського бору в 1970р. розпорядженням виконкому Сумської обласної Ради депутатів трудящих ділянку лісу площею 43,8 га – квартали 1 (ділянки 2, 5, 8 і 9) та 2 (ділянка 4) Литовського лісництва Тростянецького держлісгоспу – було оголошено пам’яткою природи місцевого значення. Пізніше охоронний статус бору ще не раз змінювався. Так, у 1972р. вся територія Литовського урочища (1451 га) набула рангу заповідного парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення – «Лісопарк Литовський бір». 21.11.1984р. категорію об’єкту змінено на «Заповідне урочище місцевого значення «Литовський бір» (площа 914,2га), що підтверджено рішенням Сумської обласної Ради народних депутатів від 13.10.1994 р. 

   Заповідне урочище займає площу 914,2 га і розташоване на боровій терасі річки Ворскла на лівобережжі її долини. За формою воно близьке до прямокутника, з шириною від 1,5 до 2 км, зорієнтованою із заходу на схід, і довжиною до 4 км. Його північна окраїна співпадає з валом борової тераси, що підноситься над заплавою на 3-15 м, і простягається від села Климентове до села Литовка Охтирського району. Західний край прилягає безпосередньо до автотраси Н-12 (Суми – Харків), південний - до околиць міста Охтирка (село Залісне).

   Місцевість характеризується типовим лісостеповим ландшафтом, представленим терасовою горбистою рівниною з дерново-підзолистими грунтами, з борами та суборами. За фізико-географічним районуванням це північна окраїна Південної Полтавської фізико-географічної області. Заповідне урочище «Литовський бір» являє собою характерний для  першої надзаплавної тераси річок масив лісу формації сосни звичайної. До його складу на площі 41,0 га увійшла ділянка соснового лісу природного походження більш ніж 200-річного віку з висотою дерев не менше сорока метрів. Це унікальний зразок найстарішої лісової екосистеми Лівобережної України! Частина втраченого у другій половини ХVII століття лісового масиву, іменованого «Лосицькими лісами», що займали сотні квадратних кілометрів. Ці сосни надзвичайно продуктивні, стійкі і довговічні – найвищого класу життєвості. Це лісовий генетичний резерват сосни звичайної. Крім сосен тут зростають берези, липи серцелисті, клени гостролисті, в зниженнях зростає дуб. Підлісок середньої густоти із клена татарського, ліщини, барбарису і бруслини. В трав’яному ярусі зростають папороть-орляк, конвалія звичайна, купина лікарська, нечуйвітер волохатенький. Старий ліс має невелику повноту (зімкненість крон першого ярусу 0,5), нерівномірне розміщення дерев на площі, складну вертикальну та горизонтальну структуру, розвинений трав’яний покрив, особливо на галявинах. Крім того, в Литовському бору наявні культури, тобто штучні насадження, сосни різного віку. Значну наукову і пізнавальну цінність становить невелике лісове сфагнове болото – південна «бризка» ареалу величезних сфагнових боліт Півночі. Не так давно таких болітець на території Литовського бору було більше, але у зв’язку зі зміною гідрологічного режиму місцевості вони повисихали. Окрім моху-сфагнуму на цих болітцях зростали й інші рослини північного походження, наприклад журавлина. Цікаво, що в Литовському бору трапляється дика черешня, тут східна межа її географічного поширення. В Литовському бору налічують понад 350 видів покритонасінних рослин, 5 видів папоротей, 3 види хвощеподібних, 2 види плаунів, кілька десятків видів мохів, 10 видів лишайників, а також понад 250 видів різноманітних грибів. Один із грибів – мутин собачий, що відноситься до класу Гастероміцетів – занесений до Червоної книги України. Такий же охоронний статус у рідкісної квіткової рослини – сону лучного, або чорніючого. До обласного Червоного списку занесена папороть щитник гребенястий, яка поодинокими екземплярами трапляється по окраїні сфагнового болота. Природна фауна Литовського бору ще повністю не вивчена, особливо це стосується безхребетних тварин – численних комах, павукоподібних, водних і наземних молюсків. За попередніми даними тут налічується 118 видів хребетних тварин, у тому числі 7 видів земноводних, 4 види плазунів, 85 видів птахів і 22 види ссавців. Серед них є рідкісні види з Червоної книги України – гадюка Нікольського, або лісостепова, кажани: вухань бурий, нетопир лісовий, лилик пізній, а також маленький хижак горностай. Низка видів ссавців та птахів знаходяться під охороною Бернської конвенції.

   Заповідне урочище відіграє важливу роль у збереженні видового, ценотичного та генетичного біорізноманіття.  

   У 2009 році Заповідне урочище ввійшло до складу Гетьманського національного природного парку.

   Географічні координати центроїду: В (північна широта) 50° 22' 19"; L (східна довгота) 34° 56' 53".